Generation Zero легко прогледіти поміж інших гучних новинок весни. Любителі мережевих перестрілок вже штурмують Вашингтон у The Division 2, шанувальники постапокаліпсису майже дочекалися Days Gone — на їхньому тлі кооперативний шутер від Avalanche Studios виглядає геть невиразно. А яку ж цікавинку нам описували рекламні тексти! 80-ті роки, Швеція… і таємнича катастрофа. Населення одного зі східних архіпелагів безслідно зникає, зв’язку немає, крізь перешкоди ледь-ледь проривається незнайома мова (здається, російська), ліси і поля засіяли уламки військової техніки, а на дороги вийшли сотні смертоносних бойових роботів невідомого походження.

Порожній, порожній світ та його історії

Generation Zero — це історії. Сюжет тут є, але він тут пунктирний і ненав’язливий — просто послідовність досить прямолінійних квестів, які мотивують гравців просуватися по карті та шматочками видають їм інформацію про життя мешканців архіпелагу і причини Робопокаліпсису. Живих персонажів-людей, крім гравців, в цьому світі не залишилося, лише записи на автовідповідачах, замітки в щоденниках і стосикики дискет біля комп’ютера. Навіть самі «головні герої» — це не стільки персонажі, скільки набір скінів, типових для епохи, з парою рядків біографії, стартовим набором одягу і бажанням докопатися до правди про те, що трапилося.

А от історій хоч греблю гати.  Священик і його дочка, котрі до смерті відбивались від орд робособак; вояки, яких зненацька застали людиноподібні роботи і знищили всіх до єдиного тощо.  Це не той проект, де ти бігаєш, дивлячись на стрілочки інтерфейсу, не звертаючи увагу на оточення. Придивлятися до кожної дрібниці — ось девіз Generation Zero. Написи на поштових скриньках, топографічні особливості ігрової карти, логічне переосмислення поставленого завдання — гра змушує бути неабияк пильним, щоби зібрати докупи всі подробиці тутешньої катастрофи.

Роботи та тактика ведення бою

Виживати в захопленій роботами місцевості, до речі, не так уже й складно, якщо дотримуватися базової обережності. Щоби не потрапляти в поле зору ворогів, краще весь час використовувати присідання — воно зробить персонажа в рази менш помітним і дозволить пересуватися навіть у небезпечній близькості від противника.

Якщо ж ви схибили і бій почався, а приймати його в силу обставин ви не хочете, краще скористатися фаєрами, феєрверками, магнітофонами тощо. Кидайте їх кудись убік, і вороги побіжать на шум або яскраве світло. З якоїсь причини їхні системи виявлення не здатні відрізнити живий об’єкт від неживого, тому діють роботи швидше на інстинктах. У бою ці фішки теж допомагають — заженіть роботів феєрверком в одну точку і зі задоволенням розстрілюйте їх. Та вони й самі, атакуючи приманку, завдадуть один одному шкоди безладним вогнем. Часом така хитрість дозволить зачистити вам величезну локацію всього декількома зарядами фаєрів.

Легко втекти від противника можна лише на перших порах, коли за вами плигають лише бігуни. А далі з’являться мисливці, обладнані тепловізорами і сканерами — від них не сховаєшся навіть в будинку. Ви зможете забігти в будівлю, засісти десь у куточку, але невгамовний робот буде бігати навколо і обов’язково нападе, якщо вирішите покинути укриття.

У грі доступний кооператив, де ви можете під’єднатись до свого друга в будь-який момент та разом бігати по локації. Шкода тільки, що це не робить гру веселішою в загальному плані. Навіть всесвітня формула: “З друзями навіть Fallout 76 супер” тут не дуже працює. В основному тому що якщо у вас з другом відсутні дотичні укриття, до яких можна швидко переміститись, вам прийдеться шукати один одного на просторах мапи, і разом відкривати оці-от сховки. А самі розумієте, така пустопорожня біганина просто щоби знайти одне одного — відчутний удар по динаміці гри.

Красива, дуже красива Швеція

Графічно до гри претензій немає — це чи не найкраще, що взагалі є у Generation Zero. Все виглядає реалістичним і приємним. Особливо тішать погодні умови, які тут динамічні. Зараз йде дощ, через десять хвилин яскраво світить сонце, а потім лягає туман — виглядає це круто. Час доби теж змінюється, причому день і ніч тут досить довгі. Якщо, переміщаючись по місцевості днем, ви вирішите відійти від комп’ютера і покурити, то повернувшись, опинитесь у повній темряві. А потім відчуєте чимало гострих вражень, намагаючись не нарватися на ворожий патруль.

Атмосфера нагадує першу версія DayZ, коли він ще був модом — інтимна самотність і загадка. Ще виникають асоціації з The Vanishing of Ethan Carter, адже гравець тут теж шукає зниклих людей, вивчаючи ігровий світ на предмет доказів, пов’язаних з подіями, що відбулися.

The End

Generation Zero — проект невідполірований і часто незграбний, але з чималим потенціалом, який він цілком здатний реалізувати при належній підтримці з боку розробників і гравців. Avalanche запросили гравців у світ свого дитинства, з мальовничими краєвидами шведської природи і застарілим ароматом холодної війни. Я би не радив купувати гру зараз — варто зачекати хоча б пів року, і можливо тоді гра стане тим що нам обіцяли.

Шшшшшш…пшшшшш….шШШшШш…(Говорять російською)

Огляд актуальний для платформи: Xbox One. Оглядач провів у грі орієнтовно 38 годин. За цей час встиглося поплакати над грою та помилуватись Швецією.